Районна рада
Неділя, 20.08.2017, 16:39
Вітаю Вас Гость | RSS
 
Головна Каталог статейРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Історична довідка [2]
Мапа району [1]
Привітання голови [0]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Наш край » Історична довідка

характеристика району

 РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОН

 

Площа – 745 км2.

Населення – 39,3 тис. чол. (міське 10,2 тис., сільське 29,1 тис.).

Відстань до Рівного – 100 км, до автомагістралі Київ–Чоп – 3,5 км.

 

Радивилівський район розташований у південно-західній частині Рівненської області. Межує на заході з Волинською, на півдні – з Львівською, на сході – з Тернопільською областями, на півночі – з Дубенським районом Рівненської області. За адміністративним поділом до нього входить 73 населених пункти.

Радивилів – місто районного значення, розташоване на правому березі річки Слонівки, притоки р. Стир.

 Вважають, що, хто побуває тут, стає справжнім українцем. Однак приїздять у цей чарівний, наповнений історією і старовиною куточок не лише українці, а й гості із-за  кордону, насамперед, щоб подивитись на поле Берестецької битви (1651) – місце, де відбувалися події однієї з найвеличніших сторінок української історії.

 

Вперше згадується Радивилів в 1564 р. у документах Луцького замку, як маєток віленського воєводи Миколая Радзівіла Чорного. Після Люблінської унії в 1569 р. Радивилів разом із Кременецьким повітом Волинського воєводства відійшов до Польщі.    А з 1939 по 1991 р. місто мало назву Червоноармійськ.

Радивилів свого часу відвідували письменники Григорій Сковорода, Леся Українка, Ісаак Бабель, Оноре де Бальзак, Улас Самчук; військові і політичні діячі Михайло Голенищев-Кутузов, Мирон Тарнавський, Симон Петлюра, Тарас Бульба-Боровець, В’ячеслав Чорновіл. На землі Радивилівщини народилися меценат Мойсей Гінзбург, бібліограф Богдан Боднарський, композитор Герман Жуковський. Тут жили і творили письменники Модест Левицький та Петро Козланюк.

 „Ой, чого ти почорніло,

Зеленеє поле?

– Почорніло я од крові

За вольную волю.

 Круг містечка Берестечка

На чотири милі

Мене славні запорожці

Своїм трупом вкрили...”

Тарас Шевченко

 

Тоді, в 1651 р., в дев’яту п’ятницю після Великодня, на острові Журавлиха під Берестечком у протистоянні зійшлися польське та козацьке (у союзі з татарським) війська. Був дуже густий туман... А потім розпочався ще густіший дощ... Зрештою, історія  відома – це був один із найпохмуріших днів української минувщини, подія, яку з сумом згадують і українці, і поляки – Берестецька битва.

Король Ян Казимир ІІ зібрав військові підрозділи у місті Сокаль (сучасна Львівська область), а в червні перевів їх у Берестечко. Богдан Хмельницький на чолі 100-тисячного війська дочекався свого союзника – кримського хана Іслам  Гірея ІІІ із 30 тисячами кіннотників, і також вирушив на Берестечко.

Головна битва відбулась 30 червня 1651 р. Її розпочав атакою кінноти Ярема Вишневецький, та зазнавши втрат, повернувся. Тоді центральна частина польської армії вдарила по кримських татарах, які, захопивши в полон Хмельницького, втекли з поля бою.

Битва тривала до ночі. Українським військом керували Іван Богун, Филон Джалалій і Матвій Гладкий. Уночі козаки відійшли на сучасну територію села Острів, а на лівому березі Пляшівки навколо табору насипали потужні земляні вали і протягом десяти днів утримували облогу. Обраний наказним гетьманом Іван Богун вирішив рятувати армію – вивести її через річку й болото. На переправі через болото загинуло багато козаків.

 На цьому місці смертю героя загинув останній оборонець козацької переправи – козак Іван Нечай. З тих пір і донині яму так і називають Нечаєвою.  

 Поблизу цього місця на пагорбі – старовинне кладовище, де місцеві жителі поховали вбитих повстанців і поставили на могилах кам’яні хрести.

Сьогодні на місці боліт, що оточували Журавлиху, і де поховано близько 30 тис. козаків і селян, розорані поля. На колишньому острові зведено Георгіївський храм-пам’ятник. Це основна споруда державного історико-меморіального заповідника „Поле Берестецької битви”; у його саркофазі покояться останки загиблих звитяжців духу. Прихожани моляться тут за душі загиблих, де навіть повітря немов би насичене духом козацької слави. Музей-заповідник у Пляшевій має досить дивну історію.

На початку ХХ ст. поблизу Берестечка прокладали шосе. Під час земляних робіт було виявлено велику кількість людських кісток, зброї, ядер. Саме тоді серед української громадськості виникла думка зібрати ці реліквії й ушанувати пам’ять загиблих козаків. На місці козацької битви за проектом архітектора академіка О. Щусєва збудували храм-памятник „Козацькі могили”. На подвір’ї біля храму поховали останки запорожців і над їхніми могилами встановили козацькі хрести. Не перестають дивувати відвідувачів музею розписи зовнішнього іконостасу. У нішах будівлі вмонтовані бронзові плити із зображенням епізодів битви. Ці малюнки виконані відомим українським живописцем Іваном Їжакевичем. Талановитий майстер пензля, опираючись на символічні євангельські сюжети, розкрив історичну значимість національно-визвольної війни українського народу проти поневолювачів, сповнену звитяги, незламності духу і глибокого трагізму. У музеї храму до сьогодні зберігаються зібрані на місці битви, предмети й речі козацького вжитку, зброя, а також документи та матеріали того часу.

У 1915 р. музей обікрали австрійські війська. Сьогодні в музеї „Козацькі могили” діє оновлена експозиція, що розповідає про одну із славних сторінок нашої історії.

 З Острова На Журавлиху перенесено Михайлівську церкву. За народними переказами у ній перед Берестецькою битвою Богдан Хмельницький освячував зброю.

 Традиційним у районі є проведення фестивалю народної творчості „Надстирянська весна”, фестивалю дитячої творчості „Веселковий дивограй”,  фестивалю „Родинне коло”, у якому беруть участь творчі родини з усього району. Цікавою є творча естафета колективів художньої самодіяльності „Від села до села”. Всі заходи супроводжуються виставками майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

Раз у два роки на базі району проходить  Всеукраїський фестиваль козацької пісні "Встань, козацька славо! Засвіти знамена!", куди приїздять творчі колективи з усієї України.

Багаті фольклорні традиції місцевих колективів, майстерність народних умільців, гостинність мешканців – усе це посилює історичну та туристичну привабливість Радивилівщини.

Серед найпоширеніших народних свят, що святкують у кожному селі, є свято Андрія, свято Миколая, Різдвяні вечорниці з віншуванням і колядою, свято Меланки з щедрівками і водінням Кози, Великодні гаївки з виставкою писанок і великодніх кошиків, свято Івана Купала з „водяним” і русалками, ватрою і Мареною, купальськими хороводами і вінками.

Серед народних страв тут особливо в пошані борщ, картопляники, овочеве рагу, малай з вишнями.

 Телефони нагальної потреби

Код міжміського телефонного зв’язку: 03633

Автовокзал, вул. Невського, 90.

Центральна районна лікарня, тел.: 4-35-50, вул. Садова, 4.

Музей-заповідник „Поле Берестецької битви”, с. Пляшева, тел.: 28-7-27.

Історичний музей, тел.: 4-39-50, вул. Кременецька, 24.

 Таксі, тел.: 4-33-63.

Категорія: Історична довідка | Додав: Райрада (24.05.2011)
Переглядів: 826
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Насамперед
Пошук
Корисні посилання

 

 

<
Наші координати
м. Радивилів
35500
Рівненська область.
вул. І.Франка 11.
тел.(факс) 03633 - 433-28
e-mail:raduv@ukr.net
© 2017
Радивилівська районна рада